AllatRa Pattern Tape
Logo Creative Society СОЗИДАТЕЛЬНОЕ
ОБЩЕСТВО

Дмитро Стригун про те, що в центрі суспільства має знаходитись людина

Заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Дмитро Стригун в соціологічному опитуванні на тему «МАЙБУТНЄ ЗАРАЗ» поділився своїм баченням благотворчого суспільства.


Репортер АЛЛАТРА ТБ: Ви згодні, що кожна людина хоче бути щасливою?

Дмитро Стригун, держслужбовець (Дніпро, Україна): Так, безумовно.


Репортер: В якому суспільстві повинна жити людина, щоб відчувати себе щасливою? В якому суспільстві повинні жити її рідні, її сім'я, кожна людина в цьому світі, щоб їм було комфортно?

Дмитро: Якщо коротко відповісти на це філософське питання, людина має жити в суспільстві, в центрі якого знаходиться людина. Тобто максимальна повага до людей, до дітей, тварин, всіх живих істот. А через цю повагу суспільство буде адаптувати всі свої правила і розвиватися.


Репортер: Добре, скажіть будь ласка, якою повинна бути медицина, освіта в цьому суспільстві?

Дмитро: Я прихильник наукового підходу, тому медицина має бути найкраща, а саме: перевірена, адаптована до країни проживання людей, тому що від клімату залежать різновид та перебіг хвороб. Діагностика має бути основною, тому що в нас люди часто звертаються до медицини, коли вже запізно або вже виникли якісь хвороби. Насправді, багато хвороб можна уникнути: просто вести здоровий спосіб життя, займатися спортом і регулярно проходити діагностичне обстеження. Проконсультуватись з сімейним лікарем, який досліджує не тільки людину, яка до нього звернулась, а, можливо, батьків або старше покоління, тому що багато хвороб є спадковими і з ними можна працювати ще до того, як діти народяться, зменшуючи ризик виникнення. Тому, мені здається, що це науковий підхід, який підказує як правильно можна зробити, щоб майбутні покоління були здоровіші за попередні.


Репортер: Велике дякую. А яким Ви бачите освіту в цьому суспільстві?

Дмитро: Освіта також має бути навколо людини. Я сам, коли навчався, бачив серед однолітків, які вступали до вищої школи, великий вплив батьків, котрі не реалізували свої амбіції або хотіли кращого для дитини і направляли вчитися юристом, економістом або фінансистом — що популярне, що приносить більше коштів, а дитина, можливо, хотіла бути художником чи музикантом. Мені здається, що цю систему треба ламати. Тому що, якщо людина щаслива в своїй роботі або сприймає її як хобі, в якому вона отримує максимальне задоволення і не витрачає зайвої енергії, то вона буде працювати, по-перше, більш ефективно ніж та людина, яка не любить свою роботу, і по-друге, там буде душа, а душа дає можливість людям, які стикаються з результатами праці цієї людини, отримати більше задоволення або відчувати цей дотик кохання, дотик уваги та поваги до того, що ти робиш. Мені здається, в японців ця система найбільш розвинена. Вважається, що також в Швеції і в Фінляндії є досить толкові системи виховання дітей, яким дають можливість більш креативно підходити до нудних уроків, відходити від пустого запам’ятовування текстів, не перетворюючи людину на енциклопедію, а перетворюючи її на особистість, яка може змінити просто за секунду бажання чи фаховий рівень. Наприклад, хотів бути економістом — передумав, став юристом чи фінансистом, чи в ІТ пішов, чи дайвером став, чи провідником. Тобто людина має бути гнучка, і так само система освіти має підлаштовуватись під людину, щоб це не було обмеження, або такою «в’язницею», куди дитину садять в першому класі, а в одинадцятому випускають на волю. Щоб вона могла рухатися. Не обов’язково навіть йти до школи. Можна у дев’ятому класі піти в ПТУ, наприклад, вивчити якусь робочу спеціальність, або в армію піти, якщо в людини до цього є хист. Тому система освіти має зазнавати значних трансформацій, орієнтуватися на результат, тобто на компанії, яким потрібна людина з певним набором якостей. Головне, щоб ця людина була освічена, толкова професійно і щаслива як людина, щоб зарплати вистачало не тільки прогодувати себе або сім’ю, а також відкладати кошти. Тобто, це багатофакторна модель, кожен маленький фактор або кожна умова якої впливає на розвиток людини в цілому. І зараз, наприклад, особливу увагу треба приділяти людям похилого віку, які, виходячи на пенсію, просто занепадають морально й інтелектуально через те, що не знаходять собі, як то кажуть, застосування. А насправді, їх можна порівняти зі старійшинами. Це люди, в яких колосальний життєвий досвід, який треба якось відцифрувати: як Ви зараз берете в мене інтерв’ю, так і в них треба брати інтерв’ю, можливо, в них є якісь джерела корисної інформації. У нас в місті, наприклад, є «Південмаш», там працюють дуже досвідчені фахові інженери, які будують ракети. Їм уже за 55-60 років, і цей досвід треба якось переймати і передати молодим, які хочуть стати класними інженерами. Тому що кожна людина може випадково померти, і весь її колосальний, накопичений роками досвід служби та служіння людям просто пропаде. В них може бути багато винаходів, які в майбутньому дозволять Україні бути серед провідних країн світу за інтелектуальною складовою. Тому цей досвід я вважаю за необхідне відцифрувати і дати можливість студентам, які обрали цю спеціальність, з ним познайомитися. Це дасть їм можливість дуже швидко пройти основні болючі проблеми або перешкоди, які стоять на шляху, стати спочатку ремісником, який може монотонно, практично і ефективно робити певні речі, а потім вже високим професіоналом. Тому передача цього досвіду дуже важлива. Тобто об’єднати людей похилого віку з дітьми або з юнаками, з дівчатами, які хочуть зараз прийти в цю професію. Ну і цифровізація: зараз через комп’ютер можна слухати курси найкращих вчителів світу безкоштовно, тобто є сайти як «Coursera», «Prometheus» в Україні, які вже перекладають освітні курси, можна послухати Гарвардський чи Стенфордський університет, не треба вже їхати за кордон, щоб послухати вчителя, викладача, професора чи навіть Нобелівського лауреата. Тобто це вже зроблено. Тобто так, як Ви зараз берете в мене інтерв’ю, так люди вже записали професора: основні відповіді, практичні завдання. І це вже можна робити вдома, сидячи в своєму зручному кріслі, п’ючи каву чи чай, і коли тобі зручно, слухати просто найсвітліші голови нашого століття.


Репортер: Спасибі велике. Скажіть, будь ласка, а тривалість робочого дня якою Ви бачите?

Дмитро: Це дуже гарне питання, яке точно викличе в суспільстві боротьбу. Я вважаю, що людина має працювати ефективно, а не за кількістю годин, якими вимірюється її робочий день. Наприклад, компанія «Google» зробила зараз для багатьох своїх співробітників вільний графік і не п’ятиденний робочий тиждень, а чотириденний. Тобто людина може один день працювати за рахунок роботодавця над тими проектами, які їй самій цікаві, або проводити час з родиною. Плюс інтеграція дитячого садочку, тобто я б брав ширше цю проблему. Питання не в тому, скільки годин людина витрачає на роботу, а наскільки ефективно вона цю роботу виконує. Це як набір тексту: хтось друкує швидко, хтось повільно; умовно, хтось одну сторінку пише за 10 хвилин, а хтось за 5 набирає. І це не означає, що що хтось кращий, хтось гірший, це означає, що людині потрібно більше часу на виконання цієї функції. Але, можливо, вона краще малює, тобто якась робота виконується нею швидше, якась повільніше. І необхідно знайти той баланс, який дозволить людям виконувати максимально ефективно і швидко ту роботу, яка їм найбільше подобається. Тоді буде щасливий робітник, щасливий директор, компанія буде отримувати зиски або прибутки, і всі будуть щасливі. Тобто в когось буде шість днів, хтось любить працювати, то йому сім чи вісім годин не достатньо, він хоче дванадцять. Чому його обмежує трудове законодавство? Нехай працює дванадцять.


Репортер: Сьогодні в більш ніж у 180 країнах світу проходить соціальне опитування людей на тему благотворчого суспільства, того суспільства, про яке ми з Вами зараз говоримо. Ви б хотіли поширити цю інформацію серед Ваших знайомих, друзів, серед більшості людей? І яким чином Ви б це зробили?

Дмитро: Я зрозумів питання, але не зовсім зрозумів формат його застосування, тому що, як держслужбовець, можу і хочу, і роблю ті речі, про які Ви мене питаєте. Тобто я вже практично рухаю суспільство в напрямку змін. Це стосується і освіти, і лікарень, і здобуття нових навичок. Тому, фактично, я над цим працюю. І мені хочеться, щоб людей, які замислюються над цими питаннями, безумовно ставало більше. Тому що, не думаючи про майбутнє, ми втрачаємо сьогодення. Моє завдання зараз — забезпечити людям достатній рівень комфорту для того, щоб вони вийшли на наступний рівень, де вони вже можуть повністю замислитись над тим, де будуть жити їхні діти, ким вони будуть працювати, як їм в цьому допомогти. Як розвинути свій бізнес, а не просто як доїхати на маршрутці з однієї точки в іншу на роботу, відпрацювати 8 годин, повернутись, випити пляшку пива і лягти спати. Це досить примітивний рівень, ми хочемо з нього вийти, але когось треба штовхати, а хтось сам зрозуміє, що з нього можна вийти: подивиться на інших, які вийшли, і буде хотіти для себе кращого або для своєї родини. Тому Ви дуже важливі питання піднімаєте. Дякую Вам за це! Якщо можна, я поширю цю інформацію. Мені здається, що чим більше люди будуть замислюватись, взагалі по життю, тим краще буде в суспільстві. Тому що спочатку треба думати, а потім робити. Суть в тому, що якщо люди будуть об'єднуватися навколо важливих для них ідей, перепон взагалі не існуватиме.


Репортер: Скажіть, будь ласка, Ви б хотіли взяти участь в конференції, яка буде міжнародного масштабу, можна сказати, загальнопланетарного масштабу? В ній братиме участь величезна кількість країн, на сьогоднішній день вже більше 180 країн. Ви б хотіли взяти участь в цій конференції, яка буде проходити онлайн по всьому світу?

Дмитро: Якщо буде в мене вільний день, я, безумовно, приєднаюсь.


Оператор: В Дніпрі буде локація!

Дмитро: Супер, можна й на локацію доєднатись!


Репортер: Так, ми Вас запрошуємо на локацію в Дніпрі, яка буде організована. Дякую Вам за Ваші відповіді!

Дмитро: Супер! Спасибі!