AllatRa Pattern Tape
Logo Creative Society БЛАГОТВОРЧЕ
СУСПІЛЬСТВО

Міжнародна конференція «За Благотворче суспільство!» на платформі «АЛЛАТРА»

Промова Роберта Кеннеді


Я хотів би подякувати організаторам за те, що запросили мене сьогодні виступити тут. Я також вважаю за честь і привілей говорити не лише з вами, але й з аудиторією, яка дивиться ваші програми по всьому світу.



Пані та панове! Сьогодні ми маємо безпрецедентну можливість змінити існуючий конфліктний характер існування людини на землі. Ніколи раніше в історії людства ми не були так тісно пов'язані одне з одним. Літак, інтернет, смартфон майже усунули тимчасові бар'єри і відстані. Ми можемо спілкуватися з кимось на іншому кінці світу, просто набравши його номер в телефоні. Ми можемо дізнатися про інші народи, інші культури, інші релігії, просто набравши кілька слів на нашому комп'ютері. У нас є FaceTime, у нас є Facebook, у нас є Twitter і так далі як додаткові засоби спілкування. 

Але все це не має значення.

Доки ми будемо продовжувати переслідувати наші особисті бажання та інтереси без урахування інтересів і потреб більш ширшого суспільства, людина буде продовжувати жити в постійних конфліктах з іншими людьми. Це вірно як для нації, так і для окремих людей. Допоки нації зосереджені тільки на своїх особистих інтересах (ви можете називати це націоналізмом), без урахування інтересів інших, людство буде продовжувати жити в стані війни. Війна та її жахливі наслідки з точки зору людських жертв, національного надбання і людських поневірянь будуть і надалі характеризувати життя людини на цій землі.



Зі слів дворянина Кассія (твір Шекспіра «Юлій Цезар»): «Вина за помилки, дорогий Брут лежить на нас самих, а не на зірках...». 

Тому ми повинні поставити собі запитання: як ми можемо вийти із цього обурливого, але тривалого стану існування? Чи дійсно це взагалі можливо? Хіба сама природа людини прирікає людство на вічний стан конфлікту?

Це моє особисте переконання, що ми дійсно зможемо. Я гадаю, що ми можемо вийти за межі історії, де війна була, як Людовик XIV писав на своїх гарматах, — не просто крайній захід королів, але стала останнім засобом націй і субнаціональних груп. Під цим я не маю на увазі, що всіх конфліктів, насилля, війн можна уникнути. Однак, я маю на увазі, що конфлікт між народами та націями, як досить поширене явище в історії, може і повинен бути в значній мірі обмежений. У війні немає переможців: насилля, породжує насилля, ненависть породжує ненависть, егоїзм і зарозумілість є інфекційними хворобами, які занадто часто призводять до конфлікту.

Але світ не зміниться сам по собі. Різні точки зору залишаться незмінною рисою внутрішнього і міжнародного ландшафту. Відмінності в поглядах існують на всіх рівнях людської діяльності: в сім'ях, серед друзів, всередині і між організаціями, кланами, племенами і, звичайно, націями.

Дійсно, різні точки зору є природною рисою людського існування. Я не можу уявити собі менш благотворче середовище, ніж те, в якому у всіх нас було б однакове походження, загальний досвід, однакова культура, однакові переконання і однакові традиції. Як жахливо нудно це було б. Тому цілком природно, що різні точки зору будуть, як і раніше, виникати серед людей, а також між різними громадами і націями. Відмінності — це суть людського існування, пряність життя, основа всієї творчості і паливо людського прогресу. Однак відмінності часто можуть призвести до насильства і війни. Наша здатність примирити розбіжності дозволяє нам уникнути того, що Томас Гоббс назвав «станом війни».



То що ж для цього потрібно? Як мінімум, я хотів би коротко згадати те, що я вважаю п'ятьма основними вимогами для переходу від того, де ми знаходимося сьогодні, по суті, в конфліктному світі.

  • Знання. Коли ми прагнемо побудувати кращий світ для майбутнього, нам знадобляться знання: знання самих себе, знання інших, знання історії, народів, культур, традицій, інтересів і, крім того, розуміння мети і проблеми інших. І нам знадобиться мудрість, щоб визнати, що жодна людина, жодна група, жодна нація не має відповідей на всі питання в усі часи.

  • Визнання того, що жодна людина не є островом. Ми всі (як ви часто чуєте це сьогодні) і наше благополуччя залежать одне від одного. Ми живемо в світі індивідуальної та національної глобалізації. Таким чином, те, що робить кожен з нас (і що більш важливо — як ми це робимо), може і буде визначати майбутнє людства. Працюючи разом, ми можемо створити багатообіцяюче майбутнє. Це не означає йти на компроміс з нашими цінностями через слабкість або тимчасові поступки, народжені з почуття розчарування і помсти. Це означає, що ми повинні відрізняти наші індивідуальні істини від більшої і справедливої Істини.

  • Бачення. У нас має бути бачення майбутнього внутрішнього державного середовища і міжнародного порядку, до якого ми прагнемо. Ви ніколи не сядете в потяг, поки не купите квиток в обраний напрямок.

    Те бачення, що включає майбутнє, в якому визначаються відмінності інтересів і цілей народів та націй, а також бачення, яке включає в себе способи подолання відмінностей і знаходження спільної основи для просування загального блага і відкриття можливостей для процвітання людської творчості. Давайте не будемо робити ворогів із тих, з ким ми різні. Давайте скоріше надихатися спільною роботою, щоб знайти спільні інтереси. Нехай ідеї, а не насильство і війна будуть нашою зброєю.

  • Рішучість інвестувати в добробут всього людства. ВСЬОГО людства! Особливо, я хочу додати, в охорону здоров'я й освіту. Як ви знаєте, про ці сфери можна говорити набагато більше, ніж зараз дозволяє час.

  • Зобов'язання, засноване на нормах внутрішнього і міжнародного співтовариства, засноване на універсальних принципах (ті, хто читав книгу «АллатРа», ви знаєте, про що я говорю), а не на індивідуальному, груповому або національному, особистому інтересі, а також чисте і величезне зобов'язання сприяти загальному благу. З цією метою нам потрібно створити досконаліші механізми для діалогу і, в свою чергу, сформувати норми поведінки. Нехай поліпшення добробуту людства буде мірою сили нації в міжнародній системі, а не її військової могутності.




Майже 20 років тому мій колега Джозеф Йоффе, редактор і видавець німецького тижневика «Ді Цайт», написав статтю під назвою «Хто боїться містера Біга?», Звичайно, маючи на увазі Сполучені Штати — єдину супердержаву, що вижила після закінчення холодної війни.

Він прийшов до висновку, що незважаючи на всі її недоліки (багато з них він зазначив в цій статті), оскільки Сполучені Штати вклали кошти в суспільне благо (і тут він згадав такі зусилля, як зусилля Сполучених Штатів зі створення Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду, Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, Світової організації торгівлі), США просуває не тільки свої власні інтереси, але й служить інтересам інших.

«Тому, — зробив він висновок, — світ не боїться містера Біга». І це дійсно модель для індивідуальної, а також міжнародної поведінки:

стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.

Все це вимагатиме лідерства не тільки нагорі, але й внизу. Я говорив людям, що не той лідер, хто сидить на чолі столу. Лідер може бути найменш помітною особою позаду в кімнаті.

Нове покоління лідерів потребує чоловіків і жінок усіх віросповідань, рас, етнічних груп, сексуальної орієнтації і так далі, які готові вислухати, перш ніж говорити, вступати в діалог, набути необхідних знань. Лідери, які прагнуть по-справжньому зрозуміти і проаналізувати перш, ніж прийняти рішення; у кого є моральна мужність робити те, що правильно, а не те, що доцільно, смиренність, щоб визнати, що вони не завжди мають рацію, і чесність рабськи зобов'язати себе говорити правду.

Цього ранку ви почули, як Роббі Веллс оголошує, що він балотується на пост президента США. Зараз ми входимо в період, коли нам доведеться обирати на національному та місцевому рівнях тих, хто буде нашими лідерами та наскільки вони будуть відповідати просуванню справи всього людства.

Пані та панове, вибір за вами! Обирайте мудро.

Щиро дякую за надану можливість.